Ридомильська семирічна школа у 1950/51 н. р.

Ридомельська  семирічна  школа  розташовувалася  у  двох  будинках, в  яких  провадилося  навчання  у  восьми  класних  кімнатах. При  школі  були біологічний  кабінет, радіоприймач, земельна  ділянка – 0,15 га  для  дослідних  цілей, обладнаний  спортивний  майданчик  та  дві  майстерні  з  ремонту  одягу  і  взуття  учнів. Класні  кімнати  були  обладнані  класними  дошками, столами  зі  стільцями  та  стандартними  шкільними  партами. Освітлення  класів  було  гасове  через  відсутність  електрики. Опалення  школи  здійснювалося  дровами  та  торфом. Проте  для  нормального  навчального  процесу  не  вистачало  парт, столів, шаф  та  дошок. Також  у  навчальному  закладі  були  відсутні  їдальня  та  фізкультурний  зал.

У  вересні  1950  р.  до  персоналу  Ридомельської  семирічної  школи  належало  19  вчителів, 6  осіб  адміністративно-господарського  персоналу  та  старший  піонервожатий. Директором  школи  був  Семен  Фастовець, завучем – Станіслав Слизько, а  завгоспом – Трохим  Кулініч. Освіта  більшості  вчителів  була  неповна  вища  та  середня  педагогічна, яку  вони  отримали  в  учительських  інститутах  і  педагогічних  училищах. Педагогічний  стаж  більше  трьох  років  мали  4  учителів, один-три  роки – 9   та  був  відсутній  у  6  осіб. Більшість  учителів  школи  були  зі  Східної  України, яких  радянська  влада  масово  направляла  на  роботу  до  Західної  України. Проживали  педагогічні  працівники  в  найнятих  у  місцевого  населення  квартирах.

Заробітна  плата  вчителів  залежала  від  ставки  та  фактичної  кількості  годин, нарахувань  за  посаду, гурткову  роботу, перевірку  зошитів  та  відрахувань  у  вигляді  податку  з  доходу, малосімейного  податку  та  облігацій  п’ятої  державної  позики. Наприклад,  у  жовтні  1950  р.  зарплата  директора  школи  була  1062,75  крб., учителька  німецької  мови  отримала  876,35 крб., а  класний  керівник  2  класу – 408,80  карбованців. Молодим  вчителям, яких  було  призначено  Почаївським  районним  відділом  народної  освіти  на  роботу  у  Ридомельську  семирічну  школу,  було  виплачено  по  260  крб.  у  вигляді  підйомних  грошей.

При  школі  була  бібліотека, читачами  якої  були  учні  та  весь учительський  колектив. Загальна  кількість  літератури  бібліотеки  складала  1496  книг, з  них  художньої  літератури  було  992, підручників  та  методичної  літератури – 184, політичної – 158  та  іншої  літератури – 162. У вересні  1950 р.  бібліотекарем  став  Степан Лучкін, який  замінив  на  цій  посаді  Романа  Дударя. Зарплата  бібліотекаря  за  жовтень  1950 р.  становила  319,60  карбованців.

У  жовтні  1950  р.  замість  Федора  Петльованого  старшим  піонервожатим  було  призначено  Андрія  Мартинюка. Протягом  навчального  року  старший  піонервожатий  проводив  збори  піонерів  і  комсомольців, приймав  учнів  до  лав  піонерської  дружини  та  комсомольської  організації, сприяв  випуску  стінгазети  «Юний  піонер», залучав  школярів  до  громадсько-корисної  роботи, організовував  художні  виступи  до  вечорів, присвячених  пам’ятним  датам  та  соціалістичним  святам. У  цей  період  серед  учнів  школи  було  268  піонерів  та  19  комсомольців. У  листопаді  1950  р.  зарплата  старшого  піонервожатого  становила  302,60  карбованці.

Учительський  колектив  проводив  значну  агітаційно-масову  роботу  серед  мешканців  села. У  сільському  клубі  учителі  систематично  виступали  перед  колгоспниками  та  молоддю  з  доповідями. Наприклад, протягом  третьої  чверті  було  зачитано  доповіді: «Природні  багатства  СРСР  та  їх  використання», «Партія  більшовиків  в  боротьбі  за  соціалістичну  індустріалізацію  країни», «33-ті  роковини  Радянських  Збройних  сил», «Міжнародний  жіночий  день»  тощо. У  період  підготовки  до  виборів  у  Верховну  Раду  УРСР  вчителі  працювали  агітаторами  на  двадцяти хатках.

При  Ридомельській  семирічній  школі  проводив  свою  роботу  методкущ, який  об’єднував  Ридомельську, Хотовицьку  та  Борщівську  школи. На  протязі  третьої  чверті  методкущ  проводив  свою  роботу  двічі, де  були  обговоренні  такі  питання: «Організація  і  керівництво  позакласним  читанням  учнів», «Сочинение  по  картинке  в  V–VII  кл.», «Боротьба  з  формалізмом  у  викладанні  математики  в  V–VII  кл.», «Антирелігійне  виховання  на  уроках  історії»  тощо.

На  початку  навчального  року  силами  учителів  школи  та  колгоспного  колективу  було  створено  фонд  всеобучу  в  сумі  2800  крб. У  результаті  цього  41  дітям-сиротам  була  надана  допомога, з  них  23  одягом  і  18  взуттям. Також  щомісяця  діти-сироти  отримували  по  50  крб.  державної  грошової  допомоги.

У  1950–1951  навчальному  році  у  Ридомельській  семирічній  школі  у  дві  зміни  навчалося  517  учнів  (259  хлопців  і  258  дівчат). У  навчальному  закладі  було  15  основних  та  паралельних  класів: по  два  І (64  учні), ІІ (53  учні), ІІІ (82  учні), ІV (88  учнів), по  три  V (104  учні), VI (92  учні)  та  один  VII (32  учні). Учні  різного  віку  могли  навчатися  в  одному  класі, наприклад  у  І  класі  разом  навчалися  діти  7–9  років, а  у  V класі – 11–15  років. Також  у  кожному  класі  були  другорічники – учні, яких    було  залишено  на  повторний  курс. Серед  школярів  було  18  дітей-сиріт   та  23  дітей  інвалідів  Великої  Вітчизняної  війни. У  1951  р.  учнями  першого  класу  мала  стати  51  дитина  1944  року  народження.

Серед  основних  предметів, які  вивчали  школярі,  були  українська  мова  та  література, російська  мова  та  література, німецька  мова, арифметика, алгебра, геометрія, фізика, історія, Конституція  СРСР  і  УРСР, географія, природознавство  та  хімія. Під  час  уроків  для  унаочнення  учителі  користувалися  приладами  з  кабінетів, картами, схемами  та  таблицями, а  також  широко  використовували  малюнки, схеми  та  прилади, виготовлені  учнями. Навчання  учнів  велося  українською  мовою. При  школі  були  організовані  гуртки: літературний, драматичний, співочий, фізкультурний, «Юний  натураліст»  та  з  вивчення  історії  ВКП(б).

Станом  на  кінець  навчального  року  в  Ридомельській  семирічній  школі  було  486  учнів. За  результатами  навчальної  роботи  до  наступних  класів  були  переведенні  або  закінчили  школу  459  учнів, а  на  повторний  курс  було  залишено  27  учнів. У  1951–1952  навчальному  році  у  школі  було  506  учнів.  

Навчальні  заняття  у  двох  окремих  класах  сільської  молоді  Ридомельської  семирічної  школи  проводили  учителі  Н. Скальська  та  О. Сімора. Школу  сільської  молоді  у  вечірню  зміну  відвідувало  16  хлопців  та  34  дівчини  віком  15–17  років. Учні  вечірніх  шкіл  мали    забезпечуватись  підручниками, зошитами  й  шкільно-письмовим  приладдям  нарівні  з  учнями  масових  шкіл.

У  1950–1951  навчальному  році  при  Ридомельській  семирічній  школі  діяв  гурток  з  ліквідації  неписьменності  й  малописьменності  дорослих. Гурток  відвідувало  244  неписьменних  та  51  малописьменних  жителів  села. Успішно  закінчило  курс  навчання  244  учні, в  числі  яких  було  194  жінки. За  віковим  складом  198  учням  було  25–50  років.

Отже, охоплення  навчанням  дітей  та  підлітків  шкільного  віку, підвищення  освітнього  рівня  населення  та  навчання  українською  мовою  можна  вважати  позитивними  наслідками  радянської  освітньої  системи. Проте  у  повоєнний  період  відчувалася  нестача  навчальних  приміщень  та  недостатнє  матеріальне  забезпечення  шкіл, що  негативно  впливало  на  навчальний  процес. Крім  того, радянська  влада  використовувала  шкільну  освіту  як  засіб  ідеологічного  впливу  на  підростаюче  покоління.